До уваги батьків!
Шановні батьки!
Запрошуємо Вас на батьківські збори,
які відбудуться 02.04.2015 року (четвер) о 18.00.
Явка батьків обов`язкова.
З повагою класний керівник, батьківський комітет класу
Виконуємо домашнє завдання
Поради батькам
Канікули закінчилися, сезон домашніх завдань знову відкрито! Часом шкодуємо
наших дітей: скільки всього їм задано додому, які складні сьогоднішні
програми… Але, тим не менш, домашні завдання потрібно виконувати.
В деяких сім’ях виконання домашнього завдання – це такий собі ритуал: увечері, коли батьки втомлені приходять з роботи, та й дитина вже починає позіхати, всі гуртом (частіше – мама з дитиною) всідаються «за уроки», і спільними зусиллями гризуть граніт науки. Чи правильно це? Чи мають батьки допомагати дитині виконувати домашні завдання?
Відповідь однозначна – так, але саме допомагати, тобто щось відкоригувати, часом пояснити незрозуміло сформульоване завдання, десь «підштовхнути» на правильну думку, перевірити якість виконання. Але в жодному випадку – не робити завдання за дитину. З двох причин: по перше, вчитель має знати реальні можливості учня; по друге, навчання – це особистий марафон кожного, а не естафета: «хто перший», «хто кращий»?! До речі, такі от естафети часто потім роблять ведмежу послугу, бо дитина може сама переплутати, де її можливості, а де заслуга мами (тата, бабусі, дядька-професора математики).
Перед тим, як черговий раз розв’язати задачу з математики за своє чадо, подумайте, чого вчите цим дитину: вчите її не мислити, адже ніхто не може мислити, міркувати за когось, так само, як не можна відчувати, любити, сумувати замість когось.
То що ж, не маємо дітям допомагати у виконанні домашніх завдань? – Зовсім ні. Батьки можуть бути біля дитини, коли вона читає чи пише, мають бачити, чим вона займається. Долаючи шкільні труднощі, дитина відчуває потребу у присутності доброзичливої людини. Можна, щоб, наприклад, дитина вголос прочитала матері чи батькові завдання, яке має виконати, адже часто буває, що важке завдання, вимовлене вголос, одразу стає більш зрозумілим. Діти дуже потребують батьківської уваги та похвали, тому Ви можете попросити чадо переказати прочитане, відповісти на запитання, стосовно вивченого матеріалу, - матимете нагоду і перевірити, і похвалити!
Звісно, якщо дитина має запитання, не розуміє матеріалу, батьки мають роз’яснити їй, щоби дитина могла продовжити роботу. Але впоратись із домашнім завданням, з усіма його труднощами – завдання саме учня. Якщо дитина не може цього зробити – доцільніше повідомити про це вчителя, а не виконувати завдання за неї.
В деяких сім’ях виконання домашнього завдання – це такий собі ритуал: увечері, коли батьки втомлені приходять з роботи, та й дитина вже починає позіхати, всі гуртом (частіше – мама з дитиною) всідаються «за уроки», і спільними зусиллями гризуть граніт науки. Чи правильно це? Чи мають батьки допомагати дитині виконувати домашні завдання?
Відповідь однозначна – так, але саме допомагати, тобто щось відкоригувати, часом пояснити незрозуміло сформульоване завдання, десь «підштовхнути» на правильну думку, перевірити якість виконання. Але в жодному випадку – не робити завдання за дитину. З двох причин: по перше, вчитель має знати реальні можливості учня; по друге, навчання – це особистий марафон кожного, а не естафета: «хто перший», «хто кращий»?! До речі, такі от естафети часто потім роблять ведмежу послугу, бо дитина може сама переплутати, де її можливості, а де заслуга мами (тата, бабусі, дядька-професора математики).
Перед тим, як черговий раз розв’язати задачу з математики за своє чадо, подумайте, чого вчите цим дитину: вчите її не мислити, адже ніхто не може мислити, міркувати за когось, так само, як не можна відчувати, любити, сумувати замість когось.
То що ж, не маємо дітям допомагати у виконанні домашніх завдань? – Зовсім ні. Батьки можуть бути біля дитини, коли вона читає чи пише, мають бачити, чим вона займається. Долаючи шкільні труднощі, дитина відчуває потребу у присутності доброзичливої людини. Можна, щоб, наприклад, дитина вголос прочитала матері чи батькові завдання, яке має виконати, адже часто буває, що важке завдання, вимовлене вголос, одразу стає більш зрозумілим. Діти дуже потребують батьківської уваги та похвали, тому Ви можете попросити чадо переказати прочитане, відповісти на запитання, стосовно вивченого матеріалу, - матимете нагоду і перевірити, і похвалити!
Звісно, якщо дитина має запитання, не розуміє матеріалу, батьки мають роз’яснити їй, щоби дитина могла продовжити роботу. Але впоратись із домашнім завданням, з усіма його труднощами – завдання саме учня. Якщо дитина не може цього зробити – доцільніше повідомити про це вчителя, а не виконувати завдання за неї.